Пам’ятки для батьків

Профілактика психологічних травм у дитини

• Любіть та підтримуйте свою дитину. Гарне ставлення батьків допоможне їй зрозуміти , що життя прекрасне.

• Пам’ятайте, що виховання дитини потребує терпіння, самовіданності та внутрішньої стабільності.

• Розвивайте своє вміння зі щирим інтересом розпитувати дитину, вислуховувати її.

• Розширюйте уявлення дитини про людські почуття.

• Учіть дитину адекватно реагувати на певну подію, вчинок, результат діяльності.

• Навчайте з оптимізмом ставтися до труднощів, розповідайте, як їх долати.

• Розвивайте власну силу волі та адекватну вимогливість до себе.

• Допомагайте дитині повірити в себе та у свої сили.

• Намагайтеся бути одночасно вимогливим і справедливим.

Правила сімейного виховання

1. Створити в родині атмосферу любові й розуміння!

• Будьте уважними і чутливими до дитини та її проблем. Задовольнити потреби дитини в емоційній сфері в силах батьків , тому емоційна невлаштованість (поганий настрій батьків) блокують прагнення дитини до пізнання.
• Приділяйте дитині достатньо уваги і часу. Присвячуйте дитині хоча б годину на добу. Даруйте їй один з вихідних (проводьте цей день разом — ідіть в парк на атракціони, в зоопарк, просто виїдьте сім’єю на природу тощо).
• Любіть дитину і обов’язково її балуйте. Даруйте дитині час від часу подарунки і влаштовуйте свята, бо діти дошкільного віку найбільше переживають радощі і щастя під час отримання подарунків і свят.
• Ініціюйте спільні справи чи обговорення будь-чого, ведіть у спілкуванні з дитиною. Водночас надавайте їй можливість самостійно опанувати проблемну ситуацію, а не вказуйте, як діяти!
• Висловлюйте дитині свою любов після розв’язання конфлікту, тобто дайте їй зрозуміти, що вас не влаштовує лише її поведінка, а не сама дитина.

2. Позитивний приклад батьків — найкращий спосіб правильного виховання!

• Будьте самокритичними, визнавайте недоліки у вихованні, гнучко перебудовуйте свої стосунки з дитиною за потреби.
• Уникайте даремних обіцянок – дані дитині обіцянки слід виконувати!
• Ставте себе на місце дитини, аби відчути, як занижена чи завищена оцінка батьків веде до поганого самопочуття та формування неадекватної самооцінки дитини.
• Зверніться за консультацією до фахівців за негараздів у поведінці чи розвитку дитини.
• Уникайте займенників «завжди» і «ніколи». «Ти завжди думаєш тільки про себе!»; «Ти ніколи не приходиш з вулиці вчасно!». Ці фрази переконують дитину в невмінні поводитися інакше. Ліпше скажіть так: «Інколи я відчуваю, що ти забуваєш про інших»; «Я знаю, що ти позбавишся цієї поганої звички і станеш ввічливим (добрим, люблячим) хлопчиком, що поважає інших».
• Уникайте звинувачувальних фраз на кшталт: «Ти мені набрид!»; «Навіщо ти знову так зробив!». Натоміть покажіть своє ставлення до вчинку дитини: «Мені неприємно, коли ти так зі мною розмовляєш»; «Мені боляче, коли сусіди скаржаться на тебе» тощо.

3. Підтримувати у дитини позитивний образ Я!

• Зосередьте увагу на правильних вчинках дитини, підкріплюте їх винагородою.
• Виховуйте в дитині впевненість в собі, допомайте виявити сильні риси, властивості і виробити вміння отримувати від цього задоволення. Тобто підтримуйте здатність дитини використовувати власні емоційні сили для досягнення успіху в тих сферах, в яких вона сильна.
• Навчайте дитину вмінню компенсувати все те, що принижує її гідність, щоб вона могла собі сказати: «Можливо, я не найкраще в групі рахую (не усі букви знаю, тощо), зате я дуже гарно співаю».
• Говоріть про ситуацію чи вчинок дитини, без негативних оцінних суджень стосовно її особистості. Висловлювання не мають містити діагнозу і прогнозу подальшої долі дитини. Обговорюйте лише вчинок і його результат, не принижуйте гідність і не вказуйте на недоліки особистості. Усвідомлення себе залиште самій дитині: «Я люблю тебе, але мені не подобається, коли ти…»!